Страшно? Та нічого страшного, каже Андрій. Ніхто ж відразу не стрибає у прірву із 100-метрової висоти. Виявляється, що все починається достатньо заземлено. Спочатку треба навчитися розкладати параплан, піднімати його в повітря. А потім розбігтися і... «пролетіти» два-три метри. На Прикарпатті є достатньо злітних майданчиків різного ступеня складності, різної висоти. Для проби підійдуть т. зв. Вовчинецькі гори неподалік Івано-Франківська, є доволі пологі і зручні пагорби і в деяких навколишніх селах (Колодіївка, Старий Лисець). Вмілі парапланеристи воліють літати в Ісакові Тлумацького району. А в с. Одаїв — взагалі оптимальний варіант. Зрештою, спочатку можна попробувати піднятися в повітря з кимось знаючим. І ніщо не замінить інструктора. Та загалом парапланеризм, судячи зі слів Андрія Третякова, це настільки ж небезпечно, як їздити в горах на лижах. Вбитися, звичайно, можна. Але навіщо? Дійсно, трагічні випадки з пілотами парапланів трапляються. Але якраз не з початківцями, бо вони уважні і обережні. Натомість ті, хто чується впевнено, а поводяться самовпевнено, буває, потрапляють в халепу.

Чому люди не літають?.. Це Чехов таке казав. Видно, він і не літав. А в Івано-Франківську назбирається десяток-другий вар'ятів (диваків), які повзають (печерами — і це у них називається спелеологією), лазять скелями (це, як розумієте, альпінізм), ходять Карпатами та ще й до всього літають. Значиться, парапланеристи і дельтапланеристи... Коли на них дивишся, то, ну, хіба, як дуже придивитися, видно, що щось їм наче не теє. А так — нормальні люди. Мабуть, просто місцевість тут сприятлива для екстріму. До речі, на Івано-Франківщині біля с. Одаїв (Тлумацький район) щороку відбуваються чемпіонати України з дельта- та парапланеризму. На крутому березі Дністра, що робить тут петлю, збираються десятки спортсменів-професіоналів. І в Україні є лише два місця, де проводяться подібні зльоти — Прикарпаття і Крим.

І отут саме визрів момент пояснити, чому наша розповідь стосується лише парапланеризму і ми практично нічого не говоримо про дельтаплани. Справа в тому, що параплан разом з усією амуніцією важить 35-40 кг. Це «мішок» зі шнурками-стропами без жорстких ребер. Його можна запакувати в рюкзак. А поклавши в рюкзак, можна навіть велосипедом мандрувати до місця зльоту. Коли ж тобі випала нагода пролетіти багато десятків кілометрів від місця старту, то ти спаковуєш свої «крила» в наплічник і якось уже там дістаєшся додому. З дельтапланом такої зручності не сподівайся. Це махіна, яку самотужки не розкладеш, а транспортувати на «горбі» ніяк не вдасться — потрібне авто. Дельтаплан — жорстка конструкція. Це тканина, натягнута на металевий каркас. Відчуття польоту на «дельті», безумовно, переконливіше. Однак, як розповідає Андрій Третьяков, є чимало таких, хто пересів з дельта- на параплан, а от навпаки — рідкість.

Наш співрозмовник Андрій Третяков, дельта- та парапланерист з 10-річним стажем, з декількох причин рекомендує їздити в Одаїв, коли там збираються спортсмени. По-перше, красиво. По-друге, можна повчитися. І, по-третє, якщо ви вирішили спробувати політати, а не маєте на чому, то це саме момент «затаритися». Якщо тільки ви вирішили спробувати літати...

Фактично, є два варіанти польотів. Перший, це коли стартуєш з майданчика, потрапляєш у висхідний потік, піднімаєшся (якщо пощастить знайти термічний висхідний потік, то піднімаєшся-піднімаєшся-піднімаєшся), зависаєш, спускаєшся і знову на висхідний потік і т.д.. Словом, накручуєш петлі. А інший варіант називається «вийти на маршрут». Це коли вдається потрапити у повітряну течію і тебе несе дале-е-е-ко. І ти вже справді птах. А земля внизу зовсім не така, як тоді, коли на ній стоїш.

В Україні виробником парапланів є фірма «АЕРОС», що має свій одноіменний сайт (www.aeros.com.ua). Тут можна знайти інформацію про апарати та їхні ціни. 

І, зрозуміло, парапланеризм — значно дешевше задоволення, ніж дельтапланеризм. То де ж їх взяти, ці літальні «мішки» зі стропами, сидінням, із запасним парашутом? І скільки це коштує? Секондівське «крило», запевняє наш співрозмовник, зараз можна придбати за 500 доларів. Нове — за тисячу. Підвісна система, сидіння і парашут обійдуться разом ще у доларів 300. До речі, Андрій Третяков переконує, що купувати новий апарат зовсім не конче. Якщо його експлуатували менше чотирьох років, він не суттєво втрачає в аеродинамічних якостях.